Закон України “Про вищу освіту”

ЗАКОН УКРАЇНИ
Про вищу освіту

Цей Закон спрямований на врегулювання суспільних відносин у галузі навчання, виховання, професійної підготовки громадян України. Він встановлює правові, організаційні, фінансові та інші засади функціонування системи вищої освіти, створює умови для самореалізації особистості, забезпечення потреб суспільства і держави у кваліфікованих фахівцях.

Розділ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Основні терміни та їх визначення

У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються у такому значенні:

вища освіта – рівень освіти, який здобувається особою у вищому навчальному закладі в результаті послідовного, системного та цілеспрямованого процесу засвоєння змісту навчання, який грунтується на повній загальній середній освіті й завершуєт >>>>>

ЗАКОН УКРАЇНСЬКОЇ РАДЯНСЬКОЇ СОЦІАЛІСТИЧНОЇ РЕСПУБЛІКИ “Про мови в Українській РСР”

(“Відомості Верховної Ради” (ВВР) 1989p., № 45, ст.631)

(Вводиться в дію Постановою ВР № 8313-11 від 28.10.89р., ВВР 1989р., № 45, ст. 632)

(Із змінами, внесеними згідно із Законом № 75/95-ВР від 28.02.95p., ВВР 1995p., № 13, ст.85)

Українська РСР визнає життєдайність та суспільну цінність усіх національних мов і беззастережно гарантує своїм громадянам національно-культурні та мовні права, виходячи з того, що тільки вільний розвиток і рівноправність національних мов, висока мовна культура є основою духовного взаєморозуміння, культурного взаємозбагачення та зміцнення дружби народів. Українська мова є одним з вирішальних чинників національної самобутності українського народу. Українська РСР забезпечує українській мові статус державної з метою сприяння всебічному розвиткові духовних творчих сил українського народу, гарантування його суверенної національно-державної майбутності. Виховувати у громадян, незалежно від їхньої національної належності, розуміння соціального призначення української мови як державної в Українській РСР, а російської мови як мови міжнаціонального спілкування народів Союзу РСР – обов’язок державних, партійних, громадських органів та засобів масової інформації республіки. Вибір мови міжособового спілкування громадян Української РСР є невід’ємним правом самих громадян.

I. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Завдання законодавства про мови в Українській РСР

Законодавство Української РСР про мови має своїм завданням регулювання суспільних відносин у сфері всебічного розвитку і вживання української та інших мов, якими користується населення республіки, в державному, економічному, політичному і громадському житті, охорону конституційних прав громадян у цій сфері, виховання шанобливого ставлення до національної гідності людини, її культури і мови, дальшого зміцнення дружби і співробітництва народів Союзу РСР. Продовжувати читання ЗАКОН УКРАЇНСЬКОЇ РАДЯНСЬКОЇ СОЦІАЛІСТИЧНОЇ РЕСПУБЛІКИ “Про мови в Українській РСР”

З А К О Н У К Р А Ї Н И “Про відпустки”

( Відомості Верховної Ради (ВВР), 1997, N 2, ст. 4 )

( Вводиться в дію Постановою ВР
N 505/96-вр від 15.11.96, ВВР, 1997, N 2, ст. 5 )

( Із змінами, внесеними згідно із Законом
N 2073-III ( 2073-14 ) від 02.11.2000, ВВР, 2000, N 51-52, ст.449 )

( У тексті Закону слова “заклади освіти” в усіх відмінках
замінено словами “навчальні заклади” у відповідному
відмінку згідно із Законом N 2073-III ( 2073-14 ) від
02.11.2000 )

Цей Закон встановлює державні гарантії права на відпустки,
визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для
відновлення працездатності, зміцнення здоров’я, а також для
виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та
інтересів, всебічного розвитку особи.

Р о з д і л I

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Законодавство про відпустки

Державні гарантії та відносини, пов’язані з відпусткою,
регулюються Конституцією України ( 254к/96-вр ), цим Законом,
Кодексом законів про працю України ( 322-08 ), іншими законами та
нормативно-правовими актами України. Продовжувати читання З А К О Н У К Р А Ї Н И “Про відпустки”