81500, вул. Джерельна, 16, м. Городок Львівської області. Тел. 03-231-30462, e-mail: gorodokrvo@gmail.com

Зразки творів-роздумів у форматі ЗНО

Власне висловлення

 Прочитайте наведений текст. Прояви жертовності заради інших трапляються рідко. Самолюбство та інстинкт самозбереження не надають цьому феномену буденності. Дехто стверджує, що самопожертва не доцільна. Її ніхто не оцінить, а розгляне лише як спосіб привернення уваги. Та й не усі люди вартують того, щоб задля них жертвувати своїм життям. Чи варто йти на самопожертву заради інших? Викладіть Ваш погляд на цю проблему. На мою думку, варто йти на самопожертву заради інших людей, незалежно від того, чи близька та знайома тобі ця людина, чи оцінить вона твій вчинок, чи віддячить за такий крок. Самопожертва потрібна у цьому світі. Вона доводить, що ще існує проста людська безкорисливість і доброта. Жертовність заради інших – це вищий прояв любові. Біблія говорить, що немає більшої любові, ніж та, коли ти віддаєш за брата душу свою, а отже, і своє життя. Яскравим прикладом людини, яка здатна пожертвувати найдорожчим заради інших, може слугувати Климко - головний герой однойменної повісті Григора Тютюнника. Хлопець, залишившись сиротою, ріс у свого дядька Кирила, який зумів виховати в ньому такі людські риси, які цінуються понад усе, - здатність любити і турбуватися про ближнього від усього серця - аж до самопожертви. Климко вирушив у небезпечну мандрівку заради чужих людей, щоб потім виміняти сіль на їжу для друга, а найголовніше - на молоко для маленької доньки своєї вчительки. Повертаючись додому, хлопчина гине від фашистської кулі, рятуючи життя невідомому полоненому. Мало кому під силу взяти на себе той хрест, який з гідністю проніс герой повісті. Піти на самопожертву, не замислюючись, заради чужих людей - вчинок героїчний, на який здатен далеко не кожен. Трагічна загибель студентського куреня під Крутами 1918 року стала символом патріотизму й жертовності в боротьбі за незалежну Україну. Триста курсантів військової школи, студентів та гімназистів, рішуче відстоюючи право українського народу жити у власній державі, вступили в нерівний бій із добре озброєним і вишколеним противником і протягом кількох днів стримували на підступах до Києва величезну більшовицьку армію. У масштабах всесвітньої історії ця битва зовсім невеличка. Вона не є зразком військового мистецтва. Однак це символ нескореного духу нашої нації. Отже, самопожертва немислима без гуманності, тільки за умови великої любові до людей жертовність не є даремною.

Власне висловлення

 Прочитайте наведений текст. Сміливість – це вічна людська чеснота, яка високо цінується у будь-якому суспільстві. Українське народне прислів’я говорить : « Сміливому належить увесь світ». Яку людину можна назвати сміливою? Сміливою, на мою думку, треба вважати таку людину, яка не знає страху, не боїться небезпеки, здатна рішуче піти на боротьбу з ворогами. Сміливий, усвідомлюючи небезпеки, що можуть чигати на нього на шляху здійснення задуманого, здатний відкидати сумніви й простувати до мети, яку він уважає вартісною. Така людина вірна ідеалам і принципам, незважаючи на обставини; відверта у висловлюваннях власної думки, навіть якщо вона суперечить усталеній нормі чи санкціонованим владою поглядам; непримиренна до зла та несправедливості, гріховності. Найяскравішим прикладом сміливої людини є Григорій Многогрішний - герой роману Івана Багряного «Тигролови». Йому судилося пройти всіма колами пекла радянської в’язниці, його намагалися духовно знищити. Він зазнав жахливих фізичних тортур, але мужньо вистояв. Дивовижна стійкість юнака пояснюється не його зв’язком з дияволом, як гадають тюремні кати, а незвичайною силою духу. Засуджений до двадцяти п’яти років каторги Многогрішний вистрибує на ходу з вагона « у певну смерть», бо переконаний, що «ліпше вмирати біжучи, ніж жити гниючи». Відважність, нескореність і волелюбність «гордого сокола», «безумного сміливця» вселяють в серця численних в’язнів надію, що зі сталінським режимом можна і треба змагатися. Не можна не згадати про надлюдську силу волі Василя Стуса, який ніби відчував накреслену йому долю і йшов до неї, бачив свій нелегкий мученицький шлях, але ніколи перед ним не здригнувся: Як добре те, що смерті не боюсь я І не питаю, чи тяжкий мій хрест, Що перед вами, судді, не клонюся В передчутті недовідомих верств. Він обстоював гідність власну і своїх політичних однодумців, виступав проти знущань табірного начальства. За це протягом трьох років був чотирнадцять разів покараний – позбавлений побачень, кинутий до штрафного ізолятора, до карцеру. Незважаючи на переслідування, судові процеси, табори та заслання, Василь Стус пройшов свою «дорогу болю» і став символом незнищенності людського духу, національної гідності і мистецького самоствердження. Отже, тільки смілива людина здатна долати почуття страху, непевності, побоювання труднощів і несприятливих для себе наслідків.    

Власне висловлення

Прочитайте наведений текст Як відомо, гуманність – це здатність однієї людини ставитися по-людськи до іншої. Вона виявляється багато в чому, наприклад, у чуйності, повазі, любові до інших, умінні співпереживати, прощати їм недоліки й вади. Що, на Вашу думку, є найбільшим виявом гуманності? Викладіть Ваш погляд на цю проблему.   Я вважаю, що вершинним виявом гуманності є саме благодійність. Це животворче джерело, що очищає та зцілює людські душі. Благодійність передбачає дієве ставлення людей один до одного, спрямоване на підтримку тих і допомогу тим, хто її потребує. Аргументами на користь цього твердження є те, що, по-перше, благодійність є реальною справою – добровільною, безкорисливою, матеріальною, фінансовою, організаційною чи якоюсь іншою допомогою однієї людини іншій, якій це потрібно. По-друге, благодійність пробуджує в людині почуття співчуття, співучасті, солідарності і відповідальності за те, що відбувається поряд з нею. Яскравим прикладом людини - благодійника є Прохор-чорноризець, про якого згадується в Києво-Печерському патерику. Під час голоду й лихоліття, зумовлених князівськими усобицями та половецькими нападами, монах годував хлібом усіх нужденних..Чорноризець виявив свою здатність творити чудеса, коли кияни відчули перебої з постачанням солі. Він перетворював монастирський попіл на сіль і віддавав її людям. В образі цього печерського святого зображено не просто благочестивого ченця, що віддалився від світу, а людину з великим почуттям справедливості, яка безкорисливо творить добро для своїх ближніх. Митрополита Андрея Шептицького називали духовним главою українського народу. Він був фундатором першої фахової господарської школи в Західній Україні, опікувався «Просвітою», при якій створив однорічну рільничу школу, надавши їй не тільки приміщення для навчання, а й господарські будинки, сільськогосподарські знаряддя й машини, дослідні поля, ставки, пасіки, худобу. У Львові Андрей Шептицький заснував народну «лічницю» - єдину українську лікарню, а також сиротинець, бурсу й притулок для вбогих. Для допомоги сиротам було створено Фонд митрополита Андрея Шептицького. Серед цих та інших благодійних справ найбільшим культурним досягненням духовного наставника стало відкриття в 1913 році Українського національного музею у Львові. Підсумовуючи все вищесказане, можу з упевненістю ствердити: благодійність дійсно є найбільшим виявом гуманності. Саме завдяки цій людській здатності – безкорисливо прийти на допомогу іншим - у світі не зникає добро.  

Власне висловлення

Прочитайте наведений текст Сучасне покоління виростає під впливом усіх досягнень технічного прогресу (телевізор, комп’ютер, Інтернет ), воно огорнуте повною байдужістю до всього справжнього, щирого і вартого уваги. Усе реальне ми підмінюємо віртуальним, чимось неіснуючим. Дехто стверджує, що немає нічого страшнішого за байдужість. Як впливає байдужість на людину? Викладіть Ваш погляд на цю проблему. На мою думку, байдужість - це явище, яке просіялось у суспільстві з іншим бур’яном (брехні, гніву, наклепу, брутальності ) і , на жаль, пустило глибоке коріння, яке заглушує любов, терпеливість, радість, співчуття, надію, віру та інші чесноти. Байдужа людина ніби постійно обкрадає себе, не вміє по-справжньому радіти, сміятися, любити. Якщо з юних літ не привчити тамувати в собі роздратування, недовіру, байдужість, душа людська не ширшатиме— вона обростатиме ненавистю, поїдатиме саму себе. Не можу забути про душевну ницість, егоїзм, жалюгідність та байдужість до чужого горя одного з персонажів оповідання В. Винниченка «Федько-халамидник» - панича Толика. Він підло скидає провину на Федька, якому зобов’язаний життям. Коли халамидник помер, панський синок навіть не прийшов попрощатися з ним, лише байдуже спостерігав з вікна за похоронною процесією. Засобом характеристики панича є й фінальний епізод: Толя приходить до матері Федька забрати чижика, хоча Федько виграв суперечку і цей чижик уже йому не належав. За допомогою виразних деталей автор дає зрозуміти нам, яка людина виросте з цього Толика. Бруно Ясенський (1901-1938), відомий польський письменник, у своєму романі «Змова байдужих» написав: «Не бійся друзів своїх - у гіршому випадку вони можуть зрадити тебе, не бійся ворогів своїх - у гіршому випадку вони можуть тебе вбити, бійся байдужих - тільки з їхньої мовчазної згоди відбуваються на Землі зради і вбивства» . Не менш красномовно висловився з цього приводу А.П. Чехов: «Байдужість - це параліч душі, передчасна смерть". Байдужість - це відсутність мети. На жаль, багато хто так живе: просто прожити день за днем, нікого не рухати і щоб мене ніхто не рухав, просто поїсти, просто відпочити, просто і сумно. Людям чомусь дуже бракує вміння співчувати, радіти чи переживати за ближніх, а не лише за себе. В одній з програм я почула про те, що через людську байдужість дитина ледь не загинула у пожежі. У самому центрі Львова восьмирічний хлопчик майже годину благав про допомогу. Батьки залишили його вдома самого. У цей час у помешканні почалася пожежа. Дитина знайшла порятунок на балконі сусідньої кімнати і почала кликати на допомогу. Однак попри те, що хлопчина був лише на другому поверсі, на людній вулиці городяни й туристи не зважали на благання малого, поки сусід, який повертався з роботи, не почув крик і не побачив дим на сходовій клітці. Він вибив двері та виніс хлопчика. Рятувальники, яких викликали на місце пожежі, стверджували: якби в помешканні не було балкона, дитина, напевно, загинула б. Однак навіть там хлопчик допомоги від людей не отримав. Отже, байдужі люди, завжди залишаючись осторонь подій, що трапляються, дозволяють існувати негативу, злу. Їхня черствість, боягузтво, підлість знищують любов, вбивають віру в людей.

Copyright © 2013. All Rights Reserved.

Освітній портал Яндекс.Метрика