81500, вул. Джерельна, 16, м. Городок Львівської області. Тел. 03-231-30462, e-mail: gorodokrvo@gmail.com

Школярі та вчителі з Горлівки зустріли Різдво у сім’ях наших краян

Надвечір'яВже три роки поспіль в часі Різдвяних свят в Городоцькому районі гостюють учні та вчителі з м. Горлівки, що на Донеччині. Вони оселяються в родинах наших краян і пізнають українські традиції, вивчають колядки, знаходять нових друзів, яких згодом запрошують до себе. Так, цьогоріч протягом 2-8 січня у 22 родинах сіл Заверещиця, Повітно, Мілана, Суховоля гостювали 25 школярів і троє вчителів з шахтарського краю. Їм організували змістовне дозвілля, екскурсію визначними місцями міста Львова. Напередодні від'їзду гостей привітали і вручили їм цікаві презенти, солодощі керівник Городоцької РДА Ю. Візняк, його заступник С. Книшик. Пані Світлана, до речі, пообіцяла, що вже у наступні роки горлівчани матимуть нагоду поїхати у Польщу, до Перемишля, де є українська гімназія ім. М. Шашхевича, з якою наша влада підтримує зв'язки. Поет, керівник районного літературно-мистецького об'єднання «Джерело», редактор часопису «Народна думка» Мирослав Малахівський подарував друзям зі сходу збірки своїх віршів. Незабутній творчий гостинець - різдвяний концерт - підготував для горлівчан творчий колектив районного Народного дому. Я розпитав у гостей про їх враження від перебування в Галичині. Ось що вони розповіли. Людмила Сокольникова, керівник делегації, вчитель Горлівської ЗОШ №4: - Вже другий рік поспіль зустрічаю Різдво на Городоччині та очолюю нашу делегацію. Знаєте, коли ми тільки збирались їхати, то я попросила, аби мене й учнів нашої школи закріпили саме за вашим районом. По-перше, тут проживають люди, з якими заприятелювала минулого разу. А по-друге, Городоччина завжди нас дуже щиро і на високому рівні приймає. Це не означає, що в інших районах зустрічають гірше. Просто тут настільки добре все налагоджено й продумано. Ми приїхали з метою вивчення різдзяних традицій, бо діти, які мешкають у нас, в промислових містах, позбавлені можливості відчути дух Різдва і належно його святкувати. А тут вони багато нового пізнали, ходили колядувати й так заприязнились з дітьми у родинах, де проживали, що не хочуть їхати додому. Ми, дорослі, теж заприятелювали між собою. І в подальшому підтримуватимемо зв'язки, що лиш міцнішатимуть. Олег Саакян, учень 10-Б класу Горлівської ЗОШ №4, президент учнівського самоврядування школи: - У вас ми не перший раз. Минулого року був у Городку, тепер проживав у родині Бас с. Заверещиця. Сподобалось, як святкують тут Різдво. У нас теж багато хто відзначає це свято, збираються сім'ями, готують 12 страв. Але немає тієї щирості, що присутня у вас. Тим більше, одна справа Святвечір на селі, а інша - в місті. Я ходив колядувати, нас зібралося 13 учнів. Вивчив колядку «Нова радість стала». Нас возили у Шевченківський гай, на Личаківський цвинтар, по різних соборах Львова. V цьому місті відчуваєш себе, наче у якійсь європейській столиці... Олег зізнається, що коли минулого року гостював у нас, то навіть завів собі такий словничок, куди записував діалектні слова, рецепти пляцків. Він навіть запозичив досвід функціонування шкільного самоврядування у Городоцькнх ЗОШ. Хлопець називає себе націонал-патріотом. Каже, що принципово один день на тиждень розмовляє українською мовою і зізнається, як важко говорити державною в переважно російськомовному середовищі. Олена Шейко, учениця ЗОШ №54: - Я потрапила в гарну сім'ю Лахводієвих. Вони на Святу вечерю моляться, розсипають сіно. Я гуляла по селу, бачила вертепи, сама колядувала. Не хочеться їхати звідси; нам трішки мало часу відвели. Олександр Астахов, учень ЗОШ №54: - Проживав у селі Суховоля в сім'ї Міклош, де заприязнив з 12-літнім Остапом і його сестричкою Веронікою. У Горлівці Різдво так не шанують, не вітаються одні з одними у ці дні словами «Христос рождається». Просто сідаємо за стіл поїсти. До церкви ходимо інколи: храмів у місті близько шести, будуються нові... У школі, в якій навчаюсь, деякі класи і, зокрема, мій є козацькими. Ми навчаємося лише українською мовою, а в російських класах українською розмозляють тільки на уроці мови. Таких класів більшість, українських п'ять. Українською мовою вигідніше та перспективніше вчитись, адже легше потім вступити у вищий навчальний заклад. Ірина Карпенко, вчитель козацько-спортивної школи у Горлівці: - Вражень багато. Навіть не могла уявити, що перебуватиму в такій духовній, високоінтелектуальній родині отая Олега, настоятеля православної церкви у с. Мшані. Годинами розмовляли на різні теми. Ще не від'їхали, а вже сумую. Сподіваюся, що та мета, справа, до якої ми всі були залучені, - досягнена. Діти приємно схвильовані. Скільки їм не розповідай про Різдво, але те, що вони самі побачили, почули, до чого доторкнулись руками і серцем, - ніщо не замінить. Діти тонко відчувають! Аби дізнатись про їхні враження, зазирніть в очі, там усе сказано. Земний уклін всім, хто нас приймав! Роман СМІЛКА. З газети "Народна думка"

1 коментар: Школярі та вчителі з Горлівки зустріли Різдво у сім’ях наших краян

Copyright © 2013. All Rights Reserved.

Освітній портал Яндекс.Метрика